На розгляд парламенту внесено проєкт змін, які покликані удосконалити процедуру державної реєстрації права власності на нерухомість з огляду на воєнні ризики. Законопроєкт №11440 ініційовано групою народних депутатів України на чолі з Ігорем Фрісом.
В основу цієї законодавчої ініціативи закладено рекомендації, підготовлені експертами нашої ГО «Поверни своє» за підтримки Проєкту Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні», які були презентовані і обговорені в межах круглого столу «Доступ до компенсації за зруйноване житло: проблемні питання підтвердження права власності та шляхи їх врегулювання», що відбувся 25 квітня 2024 року.
Для якої категорії громадян розроблено ці зміни?
Передусім для власників зруйнованих під час війни осель, які:
- мають на руках паперові правовстановлювальні документи, тобто їх право власності на нерухомість виникло до 2013 року, до початку функціонування в Україні Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП);
- мешкали у прифронтових регіонах, зоні активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях (ТОТ);
- не можуть внести відомості до ДРРП в межах адміністративної процедури (шляхом звернення до державного реєстратора або нотаріуса) через відсутність доступу або фізичне знищення архіву бюро технічної інвентаризації (БТІ), а тому не можуть подати заяву на отримання компенсації за зруйноване житло.
Що пропонується?
Ключова новація спрощеного адміністративного механізму підтвердження права власності на об’єкти нерухомого майна полягає в тому, що реєстраторам і нотаріусам пропонується надати право вносити відомості до ДРРП на підставі належним чином оформлених паперових правовстановлювальних документів без підтвердження інформації від БТІ за умови, що доступ до відповідних архівів було втрачено або ж вони знищенні внаслідок збройної агресії росії.
Скільки сьогодні таких архівів БТІ — достеменно не відомо. Так, тільки в Харківській області, яка фактично є прифронтовою територію, не працюють 5 з 30 БТІ (дані станом на кінець квітня 2024 року). Саме тому в законопроєкті пропонується створити перелік таких БТІ, аби власники нерухомості, які свого часу реєстрували своє право власності у цих установах, могли звернутися до державного реєстратора або нотаріуса і внести відомості до ДРРП, тим самим отримати доступ до електронної публічної послуги «єВідновлення».
У процесі вдосконалення існуючих процедур верифікації права власності варто орієнтуватися як на інтереси постраждалих осіб, так і на можливі ризики для держави. Задля унеможливлення випадків шахрайства в законопроєкті №11440 пропонується запровадити додатковий запобіжник на етапі проведення державної реєстрації речових прав на нерухомість — у вигляді обтяження права власності на період дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування. Під час дії такого обтяження власнику заборонятиметься вчиняти будь-які правочини щодо об’єкта нерухомого майна (крім державної реєстрації припинення права власності у зв’язку зі знищенням майна), також під забороною звернення стягнення на такий об’єкт нерухомого майна з будь-яких підстав, у тому числі у примусовому порядку. Такий запобіжник у комплексі з вже існуючими у межах компенсаційної процедури превентивними інструментами (йдеться, зокрема, про 5-річну заборону відчуження нерухомості, придбаної з використанням житлового сертифіката) мінімізує ризики можливих зловживань з боку недобросовісних набувачів.
Запропоновані законодавчі зміни, на думку експертів «Поверни своє», необхідно ухвалити якнайшвидше, адже географія реалізації державної програми «єВідновлення» поступово розширюється. Кабінет Міністрів України нещодавно вже затвердив постанову, яка уможливлює проведення обстеження знищених об’єктів, що розташовані на територіях активних бойових дій. На черзі — поширення національного компенсаційного механізму на ТОТ.
Тож, мешканцям таких територій необхідно надати можливість верифікувати право власності на нерухомість в межах адміністративної процедури. Наразі такі постраждалі змушені визнавати право власності в судовому порядку: для громадян це додатковий час і гроші, а також надмірне навантаження на судову систему.
