Підготуй документи

Найпоширеніші види документів, на підставі яких виникає право власності на житло.

1. Договір, наприклад: договір купівлі-продажу, договір дарування, договір міни, договір довічного утримання та ін. Усі ці види договорів підлягають нотаріальному посвідченню.
2. Свідоцтво, наприклад: свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя, видане нотаріусом, свідоцтво про право власності, видане органом приватизації, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування, місцевою державною адміністрацією або державним реєстратором.
3. Судове рішення, наприклад: судові рішення, що набрали законної сили, у справах про поділ майна, визнання права власності в порядку спадкування, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва тощо.

Якщо ви (або забудовник) розпочали будівництво житла чи вже завершили його, але на момент російського  вторгнення приватний або багатоквартирний будинок не був введений в експлуатацію, але зазнав руйнувань, потенційно ви можете розраховувати на отримання компенсації. Тож радимо переконатися, що документи, які підтверджують майнові права на таку нерухомість або пов’язані з інвестуванням у будівництво, є в наявності.

Перелік необхідних документів може суттєво відрізнятися залежно від способу інвестування і типу об’єктів нерухомості. Найпоширеніші варіанти – це інвестування у будівництво квартири у багатоквартирному будинку та самостійне будівництво приватного житлового будинку.

Інвестування у будівництво квартири

Перелік можливих форм участі у будівництві досить різноманітний. Найпопулярніші види договорів, за якими вносяться кошти на рахунок забудовника, це:

• договір купівлі-продажу майнових прав на нерухомість;
• попередній договір купівлі-продажу нерухомості;
• договір участі у фонді фінансування будівництва;
• договір пайової участі у кооперативі та інші.

Окрім оригінального примірника такого договору, рекомендуємо подбати про наявність  документів, які підтверджують інвестування/оплату вартості будівництва (наприклад, довідки про повну сплату пайового внеску).

Самостійне будівництво приватного будинку

Мінімальний пакет документів для підтвердження вашого права на  такий об’єкт будівництва — це:

• документ, що підтверджує право на земельну ділянку;
• будівельний паспорт;
• повідомлення про початок будівельних робіт.

Також радимо попіклуватися про збереження платіжних документів, які підтверджують ваші витрати на будівництво (наприклад, товарних чеків на придбання будівельних матеріалів).

За загальним правилом, щоб відновити втрачені чи знищені документи, потрібно звернутися до посадової особи, установи чи організації, яка їх видавала або оформлювала.

До кого саме треба звертатися і за яким алгоритмом потрібно діяти, залежить від виду документа, який підтверджує ваше право власності на житло.

Договір

Усі види договорів, на підставі яких виникає право власності на нерухомість, підлягають нотаріальному посвідченню. Тож у разі їх втрати, зокрема і знищення документів внаслідок руйнування оселі, варто звернутися до нотаріуса, який посвідчував договір, та отримати дублікат. Дублікат договору матиме таку ж  юридичну силу, як і оригінальний примірник.

Якщо нотаріус, який оформлював правовстановлюючі документи на майно, вже не працює, рекомендуємо звернутися до відповідного територіального управління юстиції (перелік вебсайтів, де міститься контактна інформація https://bit.ly/3SVvGpg) і з’ясувати подальший алгоритм дій, який залежатиме від обставин припинення професійної діяльності нотаріуса.

У разі офіційного припинення нотаріальної діяльність або смерті нотаріуса, всі документи, які знаходилися у нього на зберіганні, передаються до відповідного державного нотаріального архіву (такі архіви є у кожному обласному центрі та місті Києві). Процедура передачі нотаріального архіву досить тривала (зазвичай це відбується протягом декількох місяців), тож, перш ніж звертатися до обласного державного архіву за отриманням дубліката, варто поцікавитися у працівників територіального управління юстиції, чи здійснено відповідну передачу.

У випадку тимчасового зупинення нотаріальної діяльності може застосовуватися механізм заміщення (нотаріус, який зупиняє діяльність, передає всі справи своєму колезі). У цьому разі в територіальному управлінні юстиції вам підкажуть, до якого нотаріуса-замісника потрібно звернутися, аби отримати дублікат документів.

Свідоцтво

Свідоцтво про право на спадщину та свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя видаються нотаріусами (державними або приватними). Алгоритм дій для отримання дублікату свідоцтва аналогічний описаному вище сценарію видачі дубліката договору.

Отримати дублікат свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації, та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією у період до 1 січня 2013 року, можна у відповідному ЦНАПі.

Судове рішення

Якщо рішення суду, на підставі якого виникло ваше право власності на житло, було втрачено, потрібно звернутися із заявою до суду першої інстанції, де розглядалась відповідна справа, за повторною видачою судового рішення. За повторну видачу копії судового рішення необхідно сплатити судовий збір: вартість становить 0,003 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2023 році це 8.052 грн) за кожну сторінку рішення. Оригінал квитанції про сплату збору подається до суду разом із заявою про видачу копії рішення.

Якщо будинок чи квартира, де ви мешкали, зазнали руйнувань внаслідок військової агресії росії, а власники житла померли, потенційно ви (за умови, що маєте право претендувати на спадщину) можете отримати компенсацію. Утім спершу слід оформити спадщину, аби юридично підтвердити свій статус спадкоємця.

Ми підготували 4 головні правила порядку спадкування нерухомості, про які варто знати кожному, аби замість власності не отримати у спадок купу проблем.

Правило №1. Спадкування відбувається за заповітом або за законом.

За заповітом померлої людини спадкоємцями можуть бути будь-які особи зазначені у цьому документі, не обов’язково родичі.

Спадкування за законом: якщо заповіт не було складено за життя, спадкоємцями можуть бути тільки ті особи, які включені до 5 черг спадкування, або спадкоємці за правом представлення.

Перша черга – діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Друга черга – рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід.

Третя черга – рідні дядько та тітка спадкодавця.

Четверта черга – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.

П’ята черга – інші родичі спадкодавця до 6 ступеня споріднення (визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця) включно. При цьому діє загальне правило: родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Також до 5 черги спадкування відносяться утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї: неповнолітні або непрацездатні особи, що не менш як 5 років одержували від нього матеріальну допомогу, яка була для них єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Спадкування за правом представлення – це особливий алгоритм набуття права на спадкування за законом, коли, наприклад, онуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Правило №2. Існує два способи прийняття спадщини.

Перший – за заявою, яка подається особисто спадкоємцем до нотаріуса. Другий спосіб – це фактичне прийняття. Спадщину приймає особа, яка на час її відкриття постійно проживала разом зі спадкодавцем.

Правило №3. Строк для прийняття спадщини в умовах воєнного стану – 10 місяців.

Згідно з загальним правилом мирного життя спадщина мала б бути прийнята протягом 6 місяців з дня її відкриття, тобто з моменту смерті спадкодавця. В умовах воєнного стану цей строк було збільшено до 10 місяців. Це означає, що потрібно прийняти спадщину фактично або подати заяву про прийняття спадщини за законом чи за заповітом саме у десятимісячний часовий проміжок, а не після його завершення

Звертаючись до нотаріуса, при собі потрібно мати паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний код), а також за наявності: свідоцтво про смерть, правовстановлюючі документи на майно померлої особи, заповіт спадкодавця або документи, що підтверджують родинні стосунки з ним.

Правило №4. Належним чином оформлене право власності на нерухомість – полегшить процедуру спадкування і захистить майно від незаконних посягань.

На первинній консультації у нотаріуса, який буде вести спадкову справу, рекомендуємо вам з’ясувати, чи належним чином оформлено право власності на нерухоме майно за спадкодавцем.

Нотаріус може перевірити, чи наявний відповідний запис у Державному реєстрі. Якщо така інформація в відсутня, після відкриття спадкової справи, нотаріус має направити офіційні запити, зокрема до Бюро технічної інвентаризації, якщо йдеться про житлові чи нежитлові приміщення, або ж до Державного земельного кадастру, коли йдеться про земельну ділянку.

Якщо з’ясується, що право власності на нерухоме майно спадкодавця за його життя не було зареєстровано належним чином, необхідно буде внести відомості про право власності спадкодавця на таке майно до Державного реєстру.

Саме тому варто потурбуватися про належне оформлення документів, які посвідчують право власності, та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру ще за життя. Це не лише захистить нерухоме майно від посягань шахраїв, але й суттєво спростить проведення будь-яких юридичних операцій із ним, зокрема і оформлення спадщини.

Якщо отримати дублікати або копії втрачених правовстановлюючих документів неможливо (скажімо, архів нотаріуса чи БТІ були знищені, або ж вони знаходяться на тимчасово окупованій території), а відомості про право власності на житло у Державному реєстрі відсутні, залишиться єдиний  шлях — звертатися до суду.

Така можливість обумовлена нормами Цивільного кодексу України, зокрема статтею 392, яка дає право власнику майна пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа,    який засвідчує його право власності.

Існує два найпоширеніші варіанти звернення до суду – це позов про визнання права власності на об’єкт нерухомості або позов про встановлення юридичного факту.

Позов про визнання права власності на об’єкт нерухомості.

Якщо є інша особа, яка оспорює ваше право власності, або держава чи орган місцевого самоврядування не визнає ваше право власності на житло, а тому відмовляє у задоволенні інших вимог (наприклад, у виплаті компенсації), або ж документ, який підтверджує ваше право власності, неможливо відновити в позасудовому порядку,  — позов про визнання права власності на об’єкт нерухомості — це оптимальний варіант.

Рішення суду в такому випадку стане правовстановлюючим документом, на підставі якого можна проводити реєстрацію права власності.

Розмір судового збору становитиме – 1% від ціни позову (оціночна ринкова вартість вашого житла), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (у 2023 році це 1073,60 грн) та не більше 5 розмірів (у 2023 році це 13420 грн).

Позов про встановлення юридичного факту.

Якщо ж правовстановлюючий документ є, але неможливо встановити, що саме ви вказані в ньому як власник (наприклад,  через наявні розбіжності у документі і паспортних даних, через зміну прізвища або інші обставини, неможливо ідентифікувати вас як власника), — у цьому разі слід подати позов про встановлення юридичного факту.

У такому провадженні суд не встановлюватиме наявність права власності, а лише підтвердить факт належності правовстановлюючого документа конкретній особі. При цьому судове рішення не буде правовстановлюючим документом.

Перш ніж звертатися до суду, важливо переконатися, що не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Суду необхідно буде надати докази на підтвердження того, що ви зверталися до відповідних органів, але вам було відмовлено з тієї чи іншої причини (скажімо, через знищення  архіву або відсутність відповідного запису в актах цивільного стану).

Розмір судового збору в таких позовах становитиме – 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (у 2023 році  це 536,80 грн).