25 квітня 2024 року в Києві відбувся круглий стіл «Доступ до компенсації за зруйноване житло: проблемні питання підтвердження права власності та шляхи їх врегулювання». Захід був організований у межах Проєктів Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осiб, постраждалих від війни в Українi» та «Сприяння розробці житлових рішень для осіб, постраждалих від війни в Україні», що імплементуються відповідно до Плану дій Ради Європи для України «Стійкість, відновлення та відбудова» на 2023-2026 роки, спільно з громадською організацією «Поверни своє», яка є національним консультантом Офісу Ради Європи в Україні у сфері внутрішнього переміщення та захисту прав осіб, які постраждали від війни.
Проблематика верифікації власників зруйнованого під час війни житла у контексті доступу до компенсації викликала значний інтерес серед національних органів влади та експертного середовища. Для її обговорення на одному майданчику зібралися представники трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової, члени міжнародних та громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від війни, нотаріуси, державні реєстратори, експерти у сфері захисту права власності, представники «компенсаційних» комісій, органів місцевого самоврядування, а також ЗМІ.
З вітальними словами до учасників заходу звернулася Голова Управління програм співпраці Департаменту імплементації прав людини, правосуддя та стандартів юридичної співпраці Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи (м. Страсбург) Лілія Гретарсдоттір. Вона зауважила, що європейська спільнота захоплюється стійкістю українського народу і вітає зусилля національних органів влади щодо запровадження механізму компенсації за зруйноване житло. Такий досвід України є унікальним, адже він формується в умовах повномасштабної війни. Водночас, за словами пані Гретарсдоттір, дуже важливо, щоб національні процедури компенсації базувалися на засадах міжнародного гуманітарного права, зокрема на принципі «victim-centred approach», орієнтованому передусім на інтереси постраждалих осіб.
Незважаючи на безпекові ризики, спричинені війною, Рада Європи буде і надалі розширювати свою присутність в України, запевнив Голова Офісу Ради Європи в Україні Мачей Янчак. У межах Плану дій Ради Європи для України «Стійкість, відновлення та відбудова» вже реалізується близько 30 різних проєктів, покликаних забезпечити першочергові потреби в підтримці демократії, верховенства права та ефективному захисті прав людини, звертаючи окрему увагу на осіб, постраждалих від війни. Пан Янчак зазначив, що вдосконалення національних адміністративних і судових механізмів у контексті доступу до компенсаційної процедури — це одне з пріоритетних завдань. Такі механізми мають бути насамперед дієвими і відповідати європейським стандартам та рекомендаціям. «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини права мають бути практичні та ефективні, а не теоретичні та ілюзорні», — підкреслив Мачей Янчак.
Верифікація власників житла в межах адміністративної процедури
Перша панель круглого столу була присвячена питанням адміністративної процедури підтвердження права власності на пошкоджену та знищену житлову нерухомість. Дискусію модерувала засновниця ГО «Поверни своє», нотаріус Ольга Оніщук.
Під час війни питання збереження інформації про права власності українців, особливо неоцифровані — не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП), набуло особливої актуальності. Адже громадяни України втрачають не тільки майно, але і правовстановлювальні документи, і за відсутності відповідної інформації в реєстрах, не можуть отримати доступ до компенсації в межах електронної публічної послуги «єВідновлення». Тому змушені підтверджувати свій статус власника в межах адміністративної або судової процедури.
Про масштаби проблеми неверифікованих власників зруйнованого житла присутнім розповіла заступниця Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Наталія Козловська. За її словами, тільки 26% інформаційних повідомлень про пошкоджене майно, які вже були подані громадянами через Дію, підтверджуються даними з ДРРП. Це означає, що лише кожне четверте таке повідомлення було подано верифікованим власником, решті заявників для отримання доступу до компенсації спершу потрібно внести відповідну інформацію до ДРРП: шляхом звернення до державного реєстратора або визнання права власності у судовому порядку. Така ситуація, на переконання пані Козловської, свідчить про необхідність започаткування та реалізації соціального проєкту, який би пропагував ідею впорядкування документів на житло і внесення відомостей про право власності до відповідного реєстру.
Ідею проведення такої інформаційно-роз’яснювальної кампанії підтримав і Євгеній Горовець, Перший заступник Міністра юстиції України. Водночас він припустив, що переконати всіх громадян оцифрувати інформацію про свої речові права буде не так просто, адже в суспільстві існує багато міфів і стереотипних уявлень про процедуру внесення відомостей до ДРРП.
Пан Горовець нагадав, що сучасні проблеми з верифікацією власників нерухомого майна дісталися Україні «у спадок» з радянських часів. Ще до 90-тих років минулого століття, а також у перші десятиліття Незалежності України вся інформація про права власності обліковувалася і зберігалася не в органах державної влади, а в підприємствах бюро технічної інвентаризації (БТІ), які фактично є суб’єктами господарювання. Ситуація, коли суб’єкт господарювання володіє інформацією, яка має публічний характер і впливає на значну кількість процесів, що відбуваються в державі, на думку Євгенія Горовця, є парадоксальною. Повномасштабна війна тільки поглибила існуючу проблему, адже окремі архіви БТІ вже були втрачені, через що деякі господарі житла не можуть підтвердити своє право власності в межах адміністративної процедури. Вирішити цю проблему, на думку Першого заступника Міністра юстиції України, можна шляхом запровадження спрощеної процедури державної реєстрації для випадків, коли верифікація власника нерухомості унеможливлена через відсутність доступу до відповідного архіву БТІ.
Актуальні статистичні дані, які ілюструють надходження повідомлень про руйнування від громадян і трансформацію таких заявок у звернення до «компенсаційних» комісій озвучила очільниця Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк. Так, станом на 24 квітня цього року, з понад 645 тис. інформаційних повідомлень про пошкоджене житло, які подали українці через Дію, тільки близько 99 тис. заявок було оброблено. Однією з причин такої динаміки є те, що інформація про право власності на зруйновані оселі міститься виключно на паперових носіях і відсутня у ДРРП. Той факт, що компенсація в межах програми «єВідновлення» надається тільки верифікованим власникам житла, за словами пані Шуляк, це свідоме рішення держави. Адже створити прозорий і зрозумілий механізм компенсації без використання цифрових інструментів просто неможливо.
На важливості захисту інформації (як паперової, так і електронної) про речові права на нерухоме майно в умовах воєнного часу наголосив народний депутат України Ігор Фріс. У своєму виступі він детально зупинився на законодавчих змінах щодо удосконалення правового регулювання питань, пов’язаних із забороною відчуження об’єктів нерухомого майна, придбаних з використанням житлового сертифіката, які набули чинності 15 квітня цього року. Така заборона відчуження придбаної за «компенсаційні» кошти нерухомості строком на 5 років, як зазначалося, є не лише запобіжником від можливих зловживань, але й мотиваційним фактором для осіб, які під час війни втратили свої оселі і за житлові сертифікати змогли придбати нові, залишитися в Україні.
Що означає недоступність архіву БТІ для державної реєстрації нерухомості, право власності на яку набуте до 2013 року, а відповідні відомості не були внесені до ДРРП, розповів президент Нотаріальної палати України Володимир Марченко. У такій ситуації власнику житла (навіть за наявності оригіналів відповідних правовстановлювальних документів) необхідно буде звертатися до суду з позовом про визнання права власності. На прикладі Харківської області, яка фактично є прифронтовою територію, пан Марченко проілюстрував проблему доступу до БТІ. За його інформацією, п’ять з тридцяти БТІ Харківщині зараз не працюють: архіви двох БТІ — Куп’янського і Великобурлуцького — знищено повністю, ще два архіви (Ізюмське міське та районне) були зруйновані частково.
Фіналізувала обговорення в межах першої панелі круглого столу Ольга Оніщук, яка представила Рекомендації щодо вдосконалення адміністративної процедури підтвердження права власності на зруйноване під час війни житло для цілей отримання компенсації, підготовлені експертами ГО «Поверни своє» за підтримки Проєкту Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні».
Пані Оніщук озвучила ідею запровадження спеціальної процедури державної реєстрації без підтвердження інформації від БТІ і назвала дві головні умови для її реалізації. Перша — наявність відповідного правовстановлювального документа. Друга умова: включення адміністративно-територіальної одиниці за місцезнаходженням нерухомого майна до Переліку територій, на яких відсутній доступ до реєстрових книг підприємств БТІ або такі книги знищено, затвердженого Мінвідновленням. Також доповідачка детально зупинилася на запобіжниках від можливих зловживань, як запропонованих (у вигляді обтяження права власності на період дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування), так і вже існуючих у межах компенсаційної процедури.
Запропоновані зміни, за прогнозами експертів ГО «Поверни своє», не лише дозволять спростити доступ до компенсації і зменшити навантаження на судову систему, але й розширять національну базу даних про збитки та постраждалих внаслідок війни, яка сприятиме верифікації відомостей, поданих заявниками до міжнародного Реєстру збитків для України.
Верифікація власників нерухомості в межах судового провадження
Другий раунд фахового обговорення був присвячений питанням верифікації власників житла в межах судового провадження. Як зауважила модераторка другої панелі круглого столу, керівниця Проєкту Ради Європи “Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні” Ганна Христова, більшість постраждалих, які під час війни втратили не тільки своє майно, але й документи на житло, або ж всі ті, кому відмовили в проведенні державної реєстрації прав на зруйновану нерухомість у рамках адміністративної процедури, будуть звертатися до суду. Рішення суду про визнання права власності у цьому випадку буде підставою для внесення відомостей до ДРРП. Це означає, що власнику зруйнованого житла після судового механізму доведеться проходити ще й адміністративну процедуру, підкреслила пані Христова.
У разі втрати власником правовстановлювальних документів та неможливості підтвердження права власності в позасудовому порядку, єдиним способом верифікації на сьогодні є визнання права власності на відповідне майно в порядку статті 392 Цивільного кодексу (ЦК) України, констатувала суддя Великої Палати Верховного Суду Ольга Ступак. У рамках свого виступу спікерка проаналізувала особливості розгляду судами справ відповідної категорії та окреслила низку проблемних питань, які виникають у судовій практиці. Одним із таких питань є визначення відповідача, адже, коли йдеться про випадки втрати документів, що засвідчують право власності, відсутній суб’єкт, який оспорює або не визнає право власності.
Такі справи науковці ще називають «позови без відповідачів» або «позови щодо невстановленого кола осіб» зауважила Вікторія Шебуєва, суддя Київського апеляційного суду. За її словами, питання, кого у разі втрати правовстановлювальних документів потрібно залучати у якості відповідача, для суду є одним із ключових. За таких обставин існують також ризики пред’явлення «штучних» позовів, наприклад, з метою отримання компенсації за зруйноване безхазяйне майно або за об’єкт самочинного будівництва. Крім того, на думку пані Шебуєвої, правовою дилемою для суду може стати питання щодо можливості визнання права власності на майно, яке було повністю знищено, тобто якого фізично вже не існує.
Суттєве значення в контексті доступності правосуддя мають судові витрати, оскільки їхній розмір може стати однією з перешкод на шляху реалізації громадянами свого права на судовий захист. Наразі судовий збір у справах про визнання права власності становить 1% від ціни позову (оціночна ринкова вартість житла), підкреслив народний депутат України Роман Бабій. Очевидно, що це додатковий фінансовий тягар, який лягатиме на плечі або постраждалих осіб-позивачів, які втратили документи на житло, або відповідачів, які по суті не заперечують проти позовних вимог. Тож, на думку парламентаря, доцільно звільнити позивачів у таких справах від сплати судового збору.
Проректорка Національної школи суддів України (НШСУ) Наталія Шукліна поінформувала присутніх, що ще у вересні 2023 року НШСУ розпочала роботу над створенням комплексного навчального курсу для українських суддів «Відшкодування шкоди, заподіяної рф у процесі збройної агресії громадянам та юридичним особам в Україні», який знаходиться на завершальній стадії розробки та має пройти апробацію наприкінці цього року. Створення такого важливого для суддівської спільноти курсу стало можливим завдяки підтримці Проєктів Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні» та «Підтримка судової влади України в контексті війни та післявоєнного періоду».
Досвід України в розбудові національного компенсаційного механізму та захисту права власності в умовах повномасштабної війни справді є унікальним, наголосив керівник секретаріату Вищої ради правосуддя Михайло Шумило. На його переконання, в процесі удосконалення існуючих процедур верифікації права власності, які створювалися в умовах мирного часу і потребують змін з огляду на воєнні виклики, варто орієнтуватися як на інтереси постраждалих осіб, так і на можливі ризики для держави, задля унеможливлення шахрайства і зловживань з боку недобросовісних набувачів.
У фокусі обговорення учасників круглого столу була і проблематика доступу спадкоємців до національного компенсаційного механізму. Віцепрезидент Нотаріальної палати України Інна Бернацька серед іншого звернула увагу на зміни, які були нещодавно внесені до положень статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У вказаній нормі було прописано, що речові права на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Такі новації покликані врегулювати процедуру доступу до компенсації спадкоємців померлих власників знищеного житла і дати однозначну відповідь на питання щодо можливості оформлення спадщини на повністю зруйновану нерухомість.
Підсумком другої панелі заходу стала презентація Рекомендацій щодо вдосконалення судової процедури підтвердження права власності на знищену чи пошкоджену нерухомість для цілей отримання компенсації, підготовлених експертами ГО «Поверни своє» за підтримки Проєкту Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні». Пропозиції представляв керівник проєкту «Поверни своє» Андрій Слабінський, який зараз служить в лавах Збройних сил України.
Доповідач зробив огляд основних тенденцій судової практики розгляду справ у порядку статті 392 ЦК України, яка сформувалася в останні роки. Одним з актуальних трендів є відсутність єдності судової практики в частині застосування спрощеного позовного провадження. Тоді як значна кількість позовів про визнання права власності за наявності відомостей у ДРРП, на думку пана Слабінського, може свідчити, зокрема, про недостатню поінформованість громадян про умови доступу до компенсаційної процедури.
Керівник проєкту «Поверни своє» окреслив основні напрями для вдосконалення судового механізму визнання права власності. По-перше, необхідно врегулювати питання щодо сплати судового збору в таких кейсах, адже, навіть попри те, що судами часто застосовується його мінімальний розмір, це створює додатковий фінансовий тягар для власників зруйнованого житла. По-друге, варто усунути існуючі суперечності у застосуванні судами спрощеного позовного провадження у вказаній категорії справ шляхом забезпечення методичної підтримки місцевих судів з боку Верховного Суду або внесення відповідних змін до цивільного процесуального законодавства. По-третє, доцільно проаналізувати можливість розгляду справ про визнання права власності на пошкоджене або знищене під час війни нерухоме майно у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності, в межах окремого провадження. Підставою для відмови суду в прийнятті таких заяв може стати відсутність відомостей про нерухомість у Реєстрі пошкодженого та знищеного майна.
Результатом заходу стане Резолюція учасників круглого столу щодо вдосконалення адміністративної та судової процедури підтвердження права власності на зруйновану нерухомість для цілей отримання компенсації, підготовлена на основі висловлених пропозицій і рекомендацій. У подальшому цей документ буде опубліковано на інформаційних ресурсах організаторів заходу та направлено до відповідних органів влади з метою подальшого опрацювання і реалізації.
Ознайомитися з узагальненням ключових рекомендацій щодо адміністративної та судової процедури можна також у буклеті за посиланням.
